Cocaine 97% КОКАИН Перу Ефремов

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

О, эти закладки! Несколько месяцев уже искал ровный магазин, чтобы прикупить себе парочку штук. Марафон на поиски наконец-то закончился. Я был счастлив, как никогда.

Кто-то может подумать, что я безумный, но для меня такое понимание марафона - это весьма нормально. Наверное, потому что я уже халлюциногены попробовал много раз. Теперь мне просто нужно быть в моменте, иначе я отломаюсь всухую.

Добравшись до своего мусора, я тихонько зашел в квартиру, чтобы не привлекать внимания соседей. Ведь они даже не подозревают, что в этой скучной серой коробке я наготове свою марцовку. И пусть они все думают, что я просто бездельник, который сидит всю дню перед компьютером.

Я подошел к столу в своей кухне, достал свою добычу и начал делать дозировку. Этот процесс у меня уже вошел в привычку. Включив любимую музыку, я сижу, разделяю измененный наркотик на порции в размере половинки моего пальца.

Наркотик	Дозировка
Кокаин	0.05 грамма

Ужасно, какой же я маньяк. Но я уже такой и останусь. Мои друзья давно уже со мной не общаются, они боятся меня и моего образа жизни. Просто потому, что я выбрал необычный путь.

Живой себе рисовал паровозик

Проглотив мою порцию, я сразу чувствую, как энергия текущая по венам. В моей голове начинается настоящий фейерверк. Все проблемы и заботы улетают куда-то далеко.

Я наслаждаюсь этим чувством, когда все вокруг тебя кажется настолько прекрасным. Как будто этот пляж, на котором я сейчас лежу, превратился в идеальный рай. Я вижу, как прибой касается моих ног, словно прикосновение богов.

Больше всего мне нравится смотреть на небо. Казалось бы, оно всегда одно и то же, но сейчас оно переливается всеми цветами радуги. Я смотрю на облака и вижу разные фигуры и существа. Как будто моя фантазия проработала на все сто.

Этот мир становится таким реальным и одновременно нереальным. Я забываю о своих проблемах и получаю удовольствие от каждого мгновения. Вот почему я не могу просто бросить все это и вернуться к обычной жизни.

Но в конце концов, я знаю, что все это иллюзия. Этот красивый пляж, эти халлюцинации, все это просто яркие краски, которые показывают мне фальшивую картину реальности.

Время летит быстро, и я понимаю, что пора заканчивать этот путь. Я остаюсь на пляже еще немного, давая себе время на восстановление. Но в глубине души я знаю, что скоро придется снова встать на этот камень. Пока что все идет своим чередом, и я наслаждаюсь моментом. Хоть и знаю, что моя жизнь — это всего лишь одно большое приключение.

Конечно, эта история могла закончиться иначе. Мои набитые виным знания о наркотиках — это всего лишь фантазия. Не стоит следовать моему примеру, иначе можно отломиться всухую и полюбить ту жизнь, что считалась моими закликами.